Заслухавши і обговоривши доповіді, повідомлення, виступи в процесі дискусій науковців вищих навчальних закладів України, США, Словацької Республіки та Росії, керівників освіти Міністерства освіти і науки України, Управлінь освіти і науки обласних державних адміністрацій, начальників управлінь РДА, методистів рай(міськ) методкабінетів і вчителів, конференція відзначає:

• Проблема є вельми актуальною. Процеси глобалізації потребують більш активної діяльності в регіонах. Саме регіональні проекти дозволяють використати позитивні сторони загального (глобального) напрямку розвит-ку і запобігти негативним впливам, що нівелюють національну та етнічну самобутність народу кожної окремо взятої країни.
• В умовах глобалізаційних процесів особлива увага приділяється активності місцевих громад.

• Освітньо-виховний простір в Карпатах, не зважаючи на особливі складності, що викликаються природно-кліматичними, демографічними та соціально-економічними чинниками гірської місцевості, стабільно розви-вається: удосконалюється мережа освітньо-виховних закладів, широко використовуються новітні техноло-гії навчання і виховання учнів, сучасні інформаційно-комунікативні технології (ІКТ) стають звичним явищем в роботі шкіл та інших навчально-виховних закладів.

• Використовується досвід розвитку освіти в гірських регіонах інших країн світу. Міцнішим і ширшим стає співробітництво з такими міжнародними організаціями як «Міжнародна організація гір» (Швейцарія, Берн), «Центр дослідження Аппалач» (США, штат Кентуккі).

         Розробляються спільні проекти дослідження гір з університетами Європи і США.

         Все це дозволяє увійти в Європейський освітній простір, використати наукові і практичні надбання ін-ших країн і на цій основі розвинути власні ідеї та внести у світове співтовариство надбання української науки і практики.

         Разом з тим, конференція звертає увагу педагогічної громадськості на те, що розвиток освітнього простору в гірських регіонах Карпат та в горах Автономної Республіки Крим є ряд труднощів.

         Серед них:

• недостатнє фінансування роботи навчально-виховних закладів, які працюють в складних гірських умовах;

• слабкою залишається навчально-матеріальна база шкіл;

• потребують більшої уваги збоку держави та органів місцевого самоврядування віддалені школи з малою на-повнюваністю учнів;

• бажає бути кращою фахова та методична підготовка вчителів до роботи в особливих гірських умовах;

• уповільнений суспільний розвиток гірських територій, збіднений ринок праці в гірських селах, недостатня увага державних і недержавних організацій до багатофункціонального розвитку гірських сіл справляють не-гативний вплив на розвиток учнів та роботу гірської школи;

• монофункціональний спосіб господарювання в горах не лише ускладнює організацію профільного навчання, але й утруднює вибір професії та працевлаштування випускників шкіл;

• ще багато дітей залишаються без опіки батька й матері. Трудова міграція горян, сезонні роботи позбавля-ють можливості багатьох батьків особисто і систематично виховувати своїх дітей;

• у діяльності значної частини вчителів не склалася система використання природних чинників для якнайкра-щого розвитку дітей та підвищення ефективності навчально-виховної роботи. Далеко не всі педагоги дома-гаються глибшого розуміння учнями залежностей діяльності людей від умов природи. Як наслідок багато учнів не усвідомлюють того, що звичаї, традиції, народна творчість обумовлені ландшафтами, природно-клі-матичними умовами, способом життя і господарювання. Не кожен учитель використовує на уроках близькі й зрозумілі дітям приклади з місцевих умов життя, що сприяло би більш глибокому його розумінню;

• недооцінка впливу природних факторів на розвиток дітей, нехтування особливостями умов гірського сере-довища — великі віддалі окремих осель від школи, суворий і нестабільний клімат, висока потреба в теплі, що пов’язано з низьким вмістом кисню в повітрі тощо, негативно відбиваються на стані здоров’я окремих дітей, вимагають певної корекції навчальних занять та посилення оздоровлюючого навчання;

• незадовільний санітарно-гігієнічний стан багатьох гірських шкіл (холод, підвищені труднощі праці вчителів та учнів у три-чотири осінньо-зимові місяці року, виносні санвузли, пічне опалення тощо);

• відсутність повної ставки у багатьох учителів (від 6 до 10–15 уроків тижневого навантаження);

• у навчальних планах та програмах відсутня гнучкість, шкільний компонент не завжди враховує особливості умов, у яких працюють гірські школи, що негативно відбивається на світосприйманні і світорозумінні учнів, на усвідомленні ними визначального впливу сил природи на життєдіяльність і життєзабезпечення людей;

• відсутність стратегії розвитку гірських територій, конкретних планів урізноманітнення видів господарської, виробничої та соціальної діяльності у гірських населених пунктах, не завжди належне місцеве соціальне пар-тнерство щодо розвитку села і школи утруднюють розвиток останньої.

         Враховуючи ці та інші думки та зауваження, висловлені в доповідях, повідомленнях та в процесі їх обгово-рення, учасники конференції рекомендують:

   1.   Міністерству освіти і науки України виділити проблему роботи гірських шкіл як пріоритетну.

   2.  Розробити «Положення про гірську школу» і офіційно визначити, що це незвичайна сільська школа, яка пра-цює в ускладнених природно-кліматичних та депресивних соціально-економічних умовах.

   3.   Вищим та середнім спеціальним педагогічним навчальним закладам, звернути увагу на специфіку підготовки вчителів до роботи в гірських умовах.

         З цією метою читати спецкурси, проводити відповідні спецсемінари та організовувати педагогічну практику в гірських школах з метою полегшення адаптації до роботи і життя в горах.

   4.   ВНЗ розвивати контакти з міжнародними організаціями, університетами, які готують фахівців для роботи в  горах і займаються вивченням та дослідженням роботи навчально-виховних закладів в умовах гір.

   5.   У Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за підтримки АПН України, ОДА та Івано-Франківської обласної Ради організувати: «Український Центр вивчення специфіки освітньо-виховних проблем у гірській місцевості».

   6.   Міністерству освіти Автономної Республіки Крим, обласним управлінням освіти і науки ОДА, відділам (управ-лінням) освіти РДА (міськвиконкомів), на території яких є населені пункти зі статусом гірських і в них працю-ють заклади освіти, ґрунтуючись на Законах України «Про статус гірських населених пунктів», «Про збере-ження і сталий розвиток Карпат», вважати ці школи об’єктами особливої уваги і піклування.

   7.   Питання специфіки роботи гірських шкіл, стану навчально-виховної роботи в них заслуховувати хоча б один раз на рік на одній із колегій Міністерства освіти і науки АР Крим, Управлінь освіти і науки ОДА та колегіях відділів (управлінь освіти) РДА (міськвиконкомів).

   8.   Обласним інститутам післядипломної педагогічної освіти, методичним кабінетам відділів (управлінь) освіти РДА (міськвиконкомів) організувати для керівників та вчителів гірських шкіл спеціальні курси, включивши до їх програми такі питання:

• вплив гірського середовища на розвиток, навчання і виховання учнів;

• пізнавальні та виховні можливості гірського довкілля;

• взаємозалежності в системі «людина-природа»;

• залежність життя і діяльності горян від природно-кліматичних умов;

• народні звичаї, традиції та народно-поетична творчість як відображення гірського довкілля, способу гос-подарювання та соціально-економічних і політичних умов життя;

• збереження здоров’я і життя дітей в умовах природних ризиків та катаклізмів гір;

• організація роботи гірської школи: специфіка та проблеми.

   9.   У зв’язку з віддаленістю значної кількості гірських шкіл від великих міст та районних центрів, недостатньо розвинутою науково- інформаційною системою, труднощами в наданні належної фахової і методичної допо-моги учителям рекомендуємо підвищення кваліфікації вчителів віддалених гірських шкіл проводити не через кожні п’ять років, а частіше — через три-чотири роки, заклавши для цього в бюджетах районів відповідні кошти. Для виконання цієї рекомендації необхідно на державному рівні внести зміни в законодавчі і норма-тивні документи, що регулюють цей процес.

   10.   Відділам (управлінням) освіти РДА (міськвиконкомів), директорам шкіл, організовуючи профільне навчання в  гірських районах, окрім офіційно виділених профілів (природничо-математичного, суспільно-гуманітарного, філологічного, технологічного, художньо-естетичного, спортивного), практикувати ще й такі:

• екологічний та природоохоронний;

• етнолого-географічний;

• природничо-науковий з поглибленим вивченням інформатики;

• вивчення іноземних мов;

• туристично-краєзнавчий;

• спортивно-оздоровчий;

• мистецько-розвивальний.

   11.   Відділам (управлінням) освіти РДА спільно з відділами охорони здоров’я активніше проводити роз’яснюва-льно-профілактичну роботу з учнями, їх батьками й педагогами щодо запобігання таким типовим захворюванням жителів гір як зобна ендемія, а також ревматичним хворобам, сповільненій динаміці та дефіцитові росту (витяжінню), дисгармонійному розвиткові організму в шкільний віковий період тощо.